26 квітня - 38 роковини Чорнобильської трагедії

Аварія на ЧАЕС є однією з найбільших катастроф ядерної енергетики у світі. Вона призвела до створення Міжнародної шкали ядерних подій, і одержала в ній максимальний бал – 7. Скласти конкуренцію чорнобильській катастрофі може тільки аварія на японській станції Фукусіма, що відбулася у 2011 році. Вони перебувають на одному щаблі небезпеки.

Попри поширену думку, аварія на ЧАЕС сталася не через ядерний вибух реактора – такого не траплялося ніде у світі. Насправді відбувся тепловий вибух, який і зруйнував реактор.

"Якби стався ядерний вибух, це б запустило ланцюгову реакцію ділення, яка не зупинилась би, доки не прореагувало усе ядерне паливо. А в реакторі АЕС, що працює, тонни урану", – зазначає Олена Паренюк.

Тепловий вибух став причиною загоряння, яке намагалися загасити 10 діб. За словами експертки, протягом цих 10 діб щогодини викидалася в повітря приблизно така ж кількість радіонуклідів – атомів з нестабільним ядром, що здатні до радіоактивного розпаду, – яку ядерна бомба, скинута американцями на Хіросіму, викинула за один раз.

За словами Сергія Мирного, пересічним людям і самим ліквідаторам важко було усвідомити масштаби аварії. Тоді побутувала думка про "мирний атом", отже атомні станції вважалися абсолютно безпечними.

"Більшість жителів Прип'яті були членами сімей працівників АЕС, тому вони мали достатньо адекватні уявлення про радіацію. Не варто забувати, що в Союзі була дуже налагоджена система військової підготовки, на яких розповідали про зброю масового ураження, зокрема і ядерну. Люди розуміли, що радіація небезпечна. Однак уявити такої колосальної аварії не могли", – розповідає ліквідатор.

За кілька днів після катастрофи, коли вже стали зрозумілими її наслідки, тодішній міністр енергетики СРСР Анатолій Майорець запевняв вище керівництво, що 4-й енергоблок до листопада 1986 року запрацює знову.

"У підручниках, за якими вчили ядерників, така аварія вважалася нереальною. Можливо, Майорець так казав не тільки зі "службістських" міркувань. Міг зіграти той фактор, що ніхто не міг уявити собі таких масштабів", – припускає Мирний.

У ліквідації наслідків аварії взяли участь понад 600 тисяч людей. Переважно цим займалися військові – кадрові та мобілізовані з запасу. Вже у травні міністерство оборони СРСР видало наказ про спеціальні військові збори з ліквідації наслідків.

"Радіація – це один із видів енергії. Як і механічна, і теплова енергії. Перевищення безпечної дози може призводити до травм: синця чи навіть перелому, або опіку. Наш організм ураження легкого ступеня заліковує.

При радіаційній травмі теж наноситься шкода для здоров'я, але незначна – така, що організм може після неї відновитися. Але, на жаль, переважна більшість людей цього не розуміли. Ліквідатори вважалися хворими, такими, що обов’язково помруть від раку чи інших смертельних хвороб", – розповідає експерт.

Аварія на ЧАЕС змусила Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) переглянути стандарти безпеки на атомних станціях та реагування ядерні на катастрофи.

"Якщо правила техніки безпеки написані кров'ю, то правила техніки радіаційної безпеки написані людськими жертвами, використаними дозиметрами та евакуйованими людьми", – наголошує Олена Паренюк.

МАГАТЕ роками проводило дослідження катастрофи – розбирали її до секунд. На основі зібраної інформації вони видали рекомендації з техніки безпеки, які мали бути обов'язково імплементовані на всіх АЕС світу.

Чорнобиль також навчив ліквідовувати наслідки ядерних катастроф. Коли сталася аварія на Фукусімі, японці розуміли, що для ліквідації наслідків не треба сотні тисяч людей, як це було в СРСР.

"На Фукусімі було лише 50 ліквідаторів. Це люди, старші за 50 років, які мали по двоє дітей і точно не збиралися народжувати ще. Японія пообіцяла своїм ліквідаторам, що про їхні сім'ї будуть дбати у майбутньому. Ці люди точно знали, на що йшли", – розповідає радіобіологиня.

Українська Чорнобильська зона відчуження – забруднена радіонуклідами територія, вільний доступ до якої заборонений – має площу близько 2,6 тисячі квадратних кілометрів. Близько дві третини з них – це заповідник.

Місто Прип’ять, в якому жили працівники ЧАЕС, розташовується зовсім поруч зі станцією. Тому воно не змогло оговтатися від радіаційного забруднення – навіть після дезактивації радіонуклідів. Популярні фото з мертвими готелем "Полісся" та парком розваг із чортовим колесом зроблені саме там. Однак у місті Чорнобиль, розташованому за 17 кілометрів від ЧАЕС, життя існує. 

За цим посиланням ви знайдете відео з хронологією подій на ЧАЕС:

Чорнобиль: як це сталося